Троїцький костел – найстаріший храм міста Микулинці, пам'ятка архітектури XVIII століття у стилі бароко. Спочатку на його місці знаходився дерев'яний костел Івана Хрестителя. У 1761-1779 роках споруджено кам'яний храм на кошти графині Людвіги Потоцької. Архітектурний план виконав Август Мощинський, чоловік Теофілії Потоцької, внучки фундаторки костелу, який є також автором Домініканського костелу у Тернополі. Зразком для будівництва храму слугував костел при королівському палаці в Дрездені. Освячення храму відбулося у 1779 році в присутності львівського архієпископа Вацлава Сераковського.

Костел оздоблено бароковими елементами з пишними деталями, в нішах знаходяться кам'яні скульптури і вази. В храмі знаходяться головний вівтар і чотири бічні вівтарі виготовлені у 1779 році з дерева і покриті мармуром. На головному вівтарі знаходиться образ Святої Трійці, вище нього надпис латинською мовою "ET HI UNUM SUNT", а в найвищій частині два ангели та Святий Дух у вигляді голуба в променистій обрамці.

У 1780-1785 роках при костелі діяв монастир Згромадження отців-місіонерів св. Вікентія за фінансової підтримки Людвіги Потоцької. У 1785 році австрійська влада закрила монастир, будинок почали використовувати як притулок для убогих, а костел став парафіяльним. Після Другої світової війни костел використовували як військові приміщення, згодом як зерносховище, склад солі. У 1989 році костел Святої Трійці повернули вірним. Храм частково відремонтований згідно проекту архітектора Зеновія Логуша. Він належить до Чортківського деканату Львівської архидієцезії римо-католицької церкви. Частина дерев'яних скульптур, яку перевезли у повоєнні часи з Троїцького костелу, зберігається у відділі Львівської галереї мистецтв - Олеському замку.

Костел Пресвятої Трійці у Микулинцях збудований в 1761-1779 роках власницею містечка - Людвігою Потоцькою, за проектом Августа Мошинського, який жив у Дрездені, а пізніше був радником польського короля Станіслава Августа з питань мистецтва. Микулинецький храм споруджений за зразком Дрезденського двірцевого католицького костелу, побудованого ще в 1739 році видатним архітектором Джатано Чавареллі.

5 вересня 1779 року архієпископ Львівської архідієцезії Вацлав Єронім Сираковський посвятив храм з п'ятьма вівтарями під покровом Пресвятої Трійці.

Костел у Микулинцях — одна з найкращих і оригінальних пам'яток епохи пізнього бароко. Храм орієнтований з півночі на південь. Це, мабуть, пов'язано з тим, що його розмістили на одній осі з комплексом Микулинецького палацу, ще одною пам'яткою архітектури XVIII ст. Довжина храму складає 42 метри, ширина - 30 метрів. Для будівництва використовували ламаний камінь та дрібну барокову цеглу.

Фасад костелу є ширшим від корпусу, підкреслений випуклою лінією. Він декорований різьбленими з каменю скульптурами святих, які частково розміщені в нішах, а також декоративними кам'яними вазами і ліхтарями. Ось як розміщені різьблені кам'яні фігури на фасаді: в нішах нижнього ярусу - євангелисти Іван, Лука, Марко, Матвій, апостоли Павло і Петро (на крайніх осях нижнього ряду); в нішах другого ярусу - Святий Вінцентій Поль та Святий Вацлав; в нішах третього ярусу - святі Анна та Йоахім.

Головний вівтар, розміщений на кам'яній основі, був різьблений з дерева і прикрашений бароковими скульптурами. Над ним, по центрі, один над одним були розміщені образи Святої Трійці та Святого Миколая, вище напис "Et Ні Tres Unum Sunt", над яким голуб, що символізує Святого Духа. По двох боках від вівтаря - різьблені фігури єпископів Вацлава і Зигмунта, а над ними - два ангели та алегоричні фігури. По боках вівтаря, на стіні апсиди, на оздоблених виступах розміщувалися дерев'яні фігури таких святих: Анни, єпископа, Флоріана та Йоахіма. Вище над дверима, що ведуть до захристії записані дві головні заповіді любові на латинській мові -"Аmа Deum Super Omnia" та "Ama Fratrem Tuum Sicut Te Ipsum".

В храмі розміщувалися ще чотири вівтарі: Матері Божої, Найсвятішого Серця Ісусового, Святих Йосифа та Антонія. Амвона - дерев'яна, на якій розміщені чотири фігури Євангелистів та барельєфи Отців Церкви, вище над якими - дві скрижалі, бальдахім та ангели, які підтримували фігуру Воскреслого Ісуса з хрестом в руках.